ІСТОРІЯ

У 1874 році в сільській хаті Низів ( вул. Волочаївська, 42) було відкрите однокласне училище, воскресну школу та бібліотеку на 50 книжок.

У 1876 році в Низи приїхав молодий учитель Василь Никифорович Бабка, який щойно закінчив гімназію. Він одразу порушив клопотання перед місцевими органами влади про будівництво приміщення школи. З великими зусиллями в центрі села по вулиці Волочаївська, 8 у 1879 році було споруджено будинок трикласної школи. За роки невтомної праці

В. Н. Бабка навчив багатьох дітей грамоти.

Мисливченко Г. Г. згадує: “ Віддали мене до школи в 1903 році, коли мені виповнилося 10 років, бо молодших дітей тоді до школи не приймали. Здобували знання лише хлопчики. У школі тоді налічувалося 75 дітей , які навчалися в трьох класах. Завідував школою

Бабка В. Н”.

На початку ХХ століття в багатьох містах України відбувалися селянські заворушення. Після повстання на броненосці “ Потьомкін “ улітку 1905 року, у якому брав участь низівський матрос Бабченко К. М., хвиля страйків докотилася до Низів. Учителі школи підтримували зв’язки з робітниками і проводили революційну агітацію. Вечорами біля школи збиралися сотні людей.

За революційну роботу, участь у страйках було заарештовано десятки низівчан. Серед них син В. Н. Бабки Василь, учителька Гельвич Г. М. ,а вчительку Бібіч Н. П. заслано до Сибіру. Василя Никифоровича було звільнено з роботи.

З 1906 року школою завідує Горейстова А. Т. та її сестра Анфіса Трохимівна.

У 1907 році в школі було відкрито четвертий клас. У цей час працювали такі вчите-

лі : Горейстова А. Т.. Сахарова М. В. ,Федорова Т. Н.

Рік у рік село зростало. Так, на 17.12.1926 року в ньому проживало 3553 чоловік. Усі діти були охоплені навчанням у початковій школі. Працювали також школи грамоти для дорослих. У 20-х роках уже були створені перші комсомольські та піонерські організації. Першим секретарем комсомольської організації став Герман Умрихін , а першим піонервожатим – Микола Павлюченко.

У 1931 році в Низах відкрилася фабрично – заводська семирічка ( ФЗС ), у якій 30 учителів навчали 500 учнів. Школа мала хорошу деревообробну та металообробну навчальні майстерні.

Зі спогадів Коротенка І. А., учителя початкових класів : “Тогда ( 1934 ) педколлектив состоял : директор школы Глоба Григорий Семёнович , зауч Гребенюк Денис Игнатьевич, учителя Непомнящая Анна Константиновна ( украинский язык и литерату-

ра ),Сахарова Марья Васильевна ( русский язык и литература, немецкий язык ),Петренко Наталия Ильинична ( химия, биология ), Шабанова Наталья Николаевна (математика), Гребеник Анна Митрофановна (младшие классы ), Ткаченко Мария Ивановна (младшие классы), Рузе Елена Александровна (младшие классы ),Шинкаренко Екатерина Фёдоровна(младшие классы ), Коротенко Степан Андреевич ( математика ), Макаренко Александра Дмитриевна (младшие классы ), Заика Данил Ефимович (младшие классы )

М. В.Пуше и другие.

Педагогический коллектив был сплочённый, держал высокую дисциплину, много работал среди населения села Низы. Школа была в районе наІместе. Директор был очень требовательным к себе и к подчиненным”.

У передвоєнні роки Низівська школа почала поступовий перехід до здійснення загальної семирічної освіти. Усі підлітки до 15 років були охоплені навчанням. У 1937 році школа розміщалася в трьох будинках. З 11 серпня 1938 до 10 жовтня 1941 року директором школи працював Гончаренко Михайло Миколайович. Його дружина Марія Василівна викладала математику. Педагогічний колектив поповнили молоді вчителі

Клімашевський В. Є., Г. М. Матвієнко Г. М., Різніченко, Калюжний, Перепелиця.

Та почалася Велика Вітчизняна війна. 10 жовтня 1941 року село Низи було окуповане фашистами. З 6 грудня 1941 року по березень 1943 року Гончаренко М. М. був комісаром партизанського загону, який діяв на території Сумського , Миропільського, Краснопільського районів і після визволення Сумщини від німецько – фашистських загарбників влився в регулярну частину Радянської Армії. Після звільнення Низів 18 серпня 1943 року Михайло Миколайович знову повернувся на посаду директора школи й працював до 11 серпня 1947 року. Таким чином його директорська діяльність у Низах склала сім років.

Під час німецької окупації в селі тимчасово працювало лише кілька початкових

класів , які охоплювали мало дітей. З 1 жовтня 1943 року розпочала роботу Низівська семирічна школа, у якій навчалося 500 учнів і викладали 25 учителів.

26 років ( 1947-1973рр ) Низівською школою керував ветеран Великої Вітчизняної війни Сальник Віктор Трохимович. У важких умовах знаходилася школа в перші повоєнні роки. Восени й зимою вчителі й учні заготовляли паливо для школи й возили його санчатами, школярі писали на газетах. У 1947 році в Низах було відкрито дитячий будинок, який працював до 1960 року. У ньому виховувалися діти, батьки яких загинули під час війни.

У 1951 році школа стала середньою. У ній працювало 40 учителів і навчалося понад 650 учнів. Заняття проводилися в дві зміни, використовувалися дві філії, розміщені за 1км від головного приміщення ( біля Майбороди, біля Йовенка). Багато учнів за успішне навчання, зразкову поведінку, активну участь у суспільно – корисній роботі були нагороджені Золотою та Срібною медалями. Серед них Перч У., Шабан Л., Шабан В., Костенко В., Гапченко С., Чернієнко В., Дігтяр В., Третяк Л., Ведмідська О., Буцик Л., Кравченко В. та інші. За 12 років зі стін школи випущено 354 випускники.

У 60-ті роки значно поповнилася матеріально – технічна база школи. Так, відремонтовано й передано під середню школу приміщення, де раніше знаходився дитячий будинок. Для забезпечення міцних і всебічних знань з основ наук силами вчителів та громадськості селища в школі обладнано хороші навчальні кабінети з фізики, хімії, біології, два кабінети звукотехнічних засобів з дистанційним управлінням. Ініціаторами по обладнанню кабінетів був Сальник В. Т. ,директор школи, відмінник народної освіти, ветеран Великої Вітчизняної війни. У роботу школи введено нові ефективні засоби навчання як кіно, діафільми, діапозитиви, радіо, магнітофон, телевізор.

У 1962 – 1963 роках у школі навчанням і вихованням було зайнято 48 учителів і вихователів. З них 24- з вищою освітою, 12- із середньою спеціальною, вони навчали 640 учнів.

За сумлінну працю ряд педагогів були відзначені урядовими нагородами : Іщенко Поліна Миколаївна, учитель хімії – орденом Трудового Червоного Прапора, відмінник народної освіти України, Сальник Віктор Трохимович – медаллю “ За трудовую доблесть”, грамотою Верховної Ради України, відмінник народної освіти СРСР; Березко Марія Порфирівна, учитель російської мови і літератури - орденом Трудового Червоного Прапора; Карабанова Олена Іванівна, учитель німецької мови, Манюков Євген Микитович, учитель фізики – відмінники народної освіти України.

У 60-ті роки ХХ століття здійснювалася підготовка до переходу на нові програми. Усі вчителі пройшли відповідну перепідготовку на курсах при інституті удосконалення вчителів. У школі почали працювати групи продовженого дня, які охопили майже 300 школярів.

У 1965 році в честь 125-річчя від дня народження П. І. Чайковського, який у ХІХ столітті неодноразово відвідував Низи, у школі було відкрито кімнату – музей та споруджено постамент видатного композитора. Очолила цю роботу вчителька Карабанова Олена Іванівна.

До речі, збереглися перекази про те, що П. І. Чайковський, гостюючи в поміщика Кондратьєва М. Г. у 80-х роках ХІХ століття, товаришував із засновником школи

Бабкою В. Н. і подарував йому скрипку , слухав майстерну гру вчителя, хор хлопчиків, що був створений у школі Василем Никифоровичем.

Фесенко Василь Іванович , один із солістів хору, згадував: “ Пам’ятаю, співали ми одного разу українські пісні на балконі будинку Кондратьєва. Особливо уважно слухав нас, школярів, Петро Ілліч. Коли було проспівано все, він запросив до роялю кількох хлопчиків, прослухав їхні голоси, записав прізвища у свою книжечку. Василь Никифорович грав на скрипці, яку подарував йому Чайковський, а Петро Ілліч – на роялі. Ми сиділи і слухали, як зачаровані”.

У 1969 році на базі Низівського лісництва створено шкільне лісництво, яким охоплено понад 300 учнів. Ініціаторами цієї роботи були Сальник В. Т. та Манюков Є.М.

За шкільним лісництвом закріпили 154 га лісу. Старшокласники садили дерева, доглядали за шкілкою в питомнику, прополювали посадки, огороджували мурашники, заготовляли на зиму віники для підгодівлі лісових звірів. У 1974 році Низівське шкільне лісництво стало переможцем республіканського змагання й посіло І місце серед лісництв України, нагороджено грамотою, цінними подарунками, грошовими преміями.

У цей період пожвавилася робота педагогічного колективу щодо естетичного виховання школярів. Так у школі почав працювати хоровий, вокально – інструментальний ансамбль, який неодноразово брав участь у районних та обласних фестивалях дитячого самодіяльного мистецтва і ставав їх дипломантом. Керував цією роботою вчитель музики і співів Корнілов Віталій Іванович.

Отже, змінився склад педагогічного колективу якісно. У школі працюють 37 учителів та вихователів груп продовженого дня. З них 26 мають вищу освіту, 2- незакінчену вищу, 9 – загальну спеціальну, 5 – навчаються в середніх та вищих навчальних закладах. Колектив поповнився 18 молодими вчителями.

З 1974 по 1976 рік директором школи був призначений Плесак Віктор Йосипович. Педагогічний колектив працював над удосконаленням навчально – виховного процесу, використовуючи нові досягнення педагогічної науки. З 1973 року школа перейшла на кабінетну систему навчання. Значно зросла якість знань учнів.

1971 – 1972н. р. 1972-1973н. р. 1973-1974н. р.

Всього учнів 537 544 555

Відмінників 23 30 35

Навчались:

на “4” і “5” 136 163 180

не встигали 12 4 -

% успішності 98,5 99,3 100

У цей час у школі працювала династія вчителів : Манюков Євген Микитович, учитель фізики, його дружина, Манюкова Галина Кузьмівна, учитель фізики, їх донька Севідова Наталія Євгенівна, учитель математики. Дідусь і бабуся Ткаченко Кузьма Матвійович і Марія Іванівна теж усе своє життя віддали школі,(почали працювати після війни і працювали до пенсійного віку ).

У 1975 році до 30-ти річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні з ініціативи вчителя фізики, ветерана Манюкова Є. М. у школі було обладнано кімнату Бойової слави, яка відігравала і тепер відіграє велику роль у патріотичному вихованнішколярів. У цей період активізувалася робота червоних слідопитів. Так було розшукано могилу радистки Галини Савченко, лейтенанта Бацмана М. П, налагоджено листування й відбулися зустрічі з визволителями селища .Низи Дудкіним А. П. ,Небораком А. Х., партизанами загону

С. А. Ковпака. У школі в цей час працюють ветерани Великої Вітчизняної війни

Манюков Є. М., Дробязко М. С., Чувіков М.М.. і Чернецький М. С.

До свята 100-річчя заснування школи в Низах, яке урочисто відзначалося громадськістю в 1974 році, педагогічний колектив провів дуже велику роботу по збору матеріалів, написанню й оформленню історії школи.

З 1976 по 1977 рік школу очолює Артюшенко Микола Миколайович. З 1977 по 1978 рік директором став Стецюра Михайло Григорович, який пізніше зайняв посаду заступника директора школи з навчально – виховної роботи і працював до виходу на пенсію.

01.04.1978 року на посаду директора Низівської середньої школи була призначена Бабкова Ніна Іванівна, яка незмінно очолювала колектив 24 роки – до 02.04.2004 року. Школа під керівництвом Бабкової Ніни Іванівни працювала над удосконаленням навчально – виховного процесу, виходячи із проблеми індивідуального підходу до учнів, співпрацювала з організаціями та підприємствами селища. Так велику допомогу школі надавали керівники базового - господарства Низівського цукрового комбінату Зайцев Ф. О., пізніше –

Рябіченко В.І. Велика увага приділялася виховній роботі. Протягом тривалого часу школа працювала без другорічників та правопорушників. У цей час навчалося 620 учнів, працювало до 40 вчителів. За період з 1979 по 2002 рік зі школи випущено 762 учні, серед них 46 нагороджено Золотими та Срібними медалями за особливі успіхи в навчанні та зразковій поведінці.

Якісно змінився склад педагогічного колективу. Так у школі на цей час працювали три вчителі – методисти ( Стецюра Г. В. , Тіщенко Г. Г., Подужайло З.Ф. ), два старших учителя

( Гапченко Л. В. і Кабанець Т. П. ), п’ять відмінників освіти України ( Босенко У. Т. К,оваленко В. С. , Манюков Є.М. , Гапченко Л. В., Мірошниченко О. О.).

У школі проводиться значна природоохоронна робота. Продовжує працювати шкільне лісництво (керує ним учитель біології Бересток Н. П. ). Екологічна агітбригада

( керівник Прокопова Л. Ф.) посідає призові місця в районних оглядах. Патріотичному вихованню сприяє переобладнаний музей Бойової Слави. Велику роботу проводить учитель історії Коваленко М.О. Музей був одним із кращих у районі.

У грудні 1981року почалося будівництво нової триповерхової школи, яке закінчилося в серпні 1984 року. Школа розрахована на 624 місця, обладнана сучасними меблями. У 1986 році вона була газифікована. Значна заслуга в цьому директора школи Бабкової Н. І. та голови Низівської селищної ради Курусенко В. Д.

Директор приділяла значну увагу зміцненню матеріально – технічної бази школи. Був обладнаний комп’ютерний клас, який у 2001 році було оновлено новими комп’ютерами, подарованими школі головою Сумської райдержадміністрації. У 2001 році також зроблено капітальний ремонт школи (покрівля , фасад і т.п ).

За багаторічну й плідну працю Бабкова Н. І. нагороджена орденом “ Знак пошани “,

медаллю А. С. Макаренка, грамотою Президії Верховної Ради УРСР, вона має почесні звання : учитель – методист, відмінник освіти СРСР . З 02.04. 2004 року Бабкова Н. І. працює заступником голови Сумської районної ради. На зміну їй призначена молода й енергійна випускниця нашої школи Кондратенко Л. М., а заступником - Назаренко О.І.. Адміністрація школи відзначається наполегливістю в досягненні поставленої мети, надзвичайною працездатністю, утіленням у навчально-виховний процес передових ідей педагогічного досвіду.

Зараз Низівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів розміщена в прекрасному триповерховому будинку в центрі селища. Вона має 20 класних кімнат, актову, танцювальну та спортивну зали, їдальню, майстерню. Опалення в школі газове. Біля школи прекрасні спортивні майданчики, стадіон.

У школі 355 учнів навчають 35 учителів. З них мають звання: спеціаліст –13 чол., спеціаліст ІІ категорії – 8 чол., спеціаліст І категорії –9 чол., вищої – 5, також 1 учитель – методист, 1 – старший учитель, 2 – відмінники освіти України.

У 2004 році випущено зі школи 46 учнів 9,11-х класів. Одна учениця закінчила школу із Золотою медаллю, двоє – із Срібною, одна випускниця отримала свідоцтво про закінчення неповної середньої школи з відзнакою.

За останні роки школу закінчило 112 учнів ,із них 8 медалістів.

Педагогічний колектив у 2005 – 2006 навчальному році працює над проблемою

“ Удосконалення навчально – виховного процесу шляхом підвищення ефективності уроків на основі диференційованого підходу до учнів та впровадження елементів інноваційних технологій під час навчальної діяльності”. Учителі наполегливо працюють над озброєнням учнів міцними знаннями, вихованням справжніх громадян України. За результатами районних предметних олімпіад школа має 1 перше місце (з хімії), 3 третіх місць (1 – українська мова, 2 – хімія). Також 2 учні здобули призові місця в районному турі Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика (друге й третє місця).

Крім того, учителі нашої школи – активні учасники районного конкурсу “Учитель року”. У 2002 – 2003н.р. учитель англійської мови Кабанець Т. П. посіла І місце в районному конкурсі “ Учитель року” та стала лауреатом обласного конкурсу. Учитель образотворчого мистецтва Петренко А. І. виборола І місце в районному конкурсі “ Учитель року” в даній номінації.

У 2003 – 2004 н.р. у такому ж конкурсі брала участь учитель початкових класів Сіряченко Ю. В. й отримала перемогу.

У 2004 – 2005 н.р. переможцями цього ж конкурсу стали Атманова Л.А. (у номінації українська мова і література) та Артюх О.М. (у номінації історія).

Учитель - методист Подужайло З. Ф. є керівником районного методичного об’єднання вчителів хімії. Результативною є робота таких членів педагогічного колективу: Журби А. М. ,Кравченко А.В., учителів зарубіжної літератури , Артюх О.М., учителя історії, Гапченко Л. В., Атманової Л.А., Коваленко Г.С., учителів української мови і літератури, Подужайло З.Ф., учителя хімії., Манько Л. А.,Корнієнко Г. В.,Мірошниченко О. О.,Литвин Л. І.,Сіряченко Ю. В.,учителів початкових класів, Ляшенко І.І., учителя трудового навчання.